Сьогодні Pregones — один із найвпливовіших латиноамериканських театрів у США. За роки роботи він поставив понад 80 прем’єр двома мовами та здійснив понад 500 гастролей (відвідав понад 400 міст у 13 країнах світу), залишаючись вірним своїй місії — нести латиноамериканське мистецтво до широкої аудиторії. Про історію створення та шлях до успіху Pregones Theater далі на bronx-trend.com
Заснування Pregones Theater та його місія
Все велике найчастіше починається з мрії. У 1979 році троє митців у Нью-Йорку мріяли про створення театру у дусі латиноамериканських та карибських виконавських колективів. Це були Розальба Ролон, Девід Кроммет та Луїс Мелендес. Так зʼявився Pregones Theater. Ця ініціатива була зрозумілою, адже у Нью-Йорку завжди було багато представників латиноамериканської спільноти, в окремих боро, як то Бронкс, й зовсім переважна частка населення складалася саме з уродженців карибських та латиноамериканських країн. Спочатку театр Pregones не мав власного приміщення, тому трупа подорожувала, показуючи вистави іспанською мовою у громадах Нью-Йорка та навколишніх штатів. З часом, завдяки підтримці глядачів та меценатів, їм вдалося накопичити ресурси й відкрити власний театр у Південному Бронксі.
Pregones діє в одному з найбільш маргіналізованих районів міста, й саме тут він виконує важливу соціальну функцію: формує позитивний образ пуерто-риканської ідентичності, кидає виклик расистським кліше та підтримує місцеву спільноту. Так, він не схожий на гламурний вишуканий Лінкольн-центр, але у цьому і є його самобутність та унікальність. Pregones Theater є прикладом розвитку культури знизу.
Перші кроки
Першою виставою театру Pregones стала «La Colección: Сто років пуерто-риканського театру», яка являє собою добірку знакових п’єс, що були написані впродовж століття. Прем’єра відбулася у 1978 році у Ратгерському університеті. Вистава супроводжувалася популярними пуерто-риканськими піснями та стала справжнім святом для латиноамериканської спільноти, яка змогла доторкнутися до рідної культури далеко від дому.
Після тривалих гастролей із La Colección театр усвідомив потребу створювати нові постановки, щоб розвиватися далі. Зʼявилися нові п’єси, а з ними й нові проблеми. Потрібно було постійно шукати місця для репетицій, виготовлення та зберігання реквізиту, домовлятися з організаторами показів тощо. Перший офіс Pregones був на 104-й вулиці в Східному Гарлемі. До цього часу всі костюми та реквізит трупа постійно носила в мішках за собою, а організаційна робота велася з домівок акторів. Побачивши раз змучених акторів у метро з великими мішками у руках та під очима, пуерто-риканський художник Фелікс Кордеро запропонував їм приміщення, що раніше слугувало його студією. Офіс був холодний, недобудований та непридатний для репетицій, але то було краще, ніж нічого. Пізніше інші культурні організації, такі як Teatro Cuatro та Museo del Barrio, поділилися своїм простором з Pregones Theater та дозволити молодим артистам репетирувати на їхніх майданчиках.
У перші десять років своєї діяльності Pregones ставив вистави виключно іспанською мовою — для громади недавніх мігрантів. Лише з часом трупа почала додавати англомовні п’єси або дублювати виступи обома мовами, щоб охопити ширшу аудиторію.
Відкриття театру у Бронксі
У 1983 році театр Pregones залишив Мангеттен й остаточно переїхав до Південного Бронкса — району, який став їхнім постійним домом. Спочатку їх штаб-квартира розташовувалася в колишній школі P.S. 39 на Лонгвуд-авеню. Це місце було зручним, оскільки знаходилося поряд із тією аудиторією, на яку орієнтувалася трупа.
У 1985 році церква Святої Анни запропонувала Pregones своє приміщення — спочатку спортзал для зберігання реквізиту, а згодом й всю будівлю як основну базу. Допомогу також надала компанія Hudson Scenic, яка займалася технічним забезпеченням багатьох бродвейських шоу: вона передала театру обладнання, освітлення та навіть залучила працівників-волонтерів з-поміж жителів Бронкса.
Однак у 1994 році адміністрація церкви змінилася, й Pregones довелося шукати нове приміщення. Тимчасовий притулок вони знайшли на Grand Concourse, 700, де облаштували невеликий зал на 50-60 місць. Водночас театр використовував інші простори — сцену в коледжі Хостос, Пуерто-риканський мандрівний театр, Музей Бронкса, залу лікарні Лінкольна. Це дало змогу налагодити тісні партнерства з місцевими культурними установами та здобути великий досвід виступів на різних, іноді дуже імпровізованих сценах.
Нарешті у 2004 театр Pregones зміг придбати власний простір через десятиліття поневірянь по всьому Нью-Йорку. Це був старий склад на Уолтон-авеню, 571, який потроху команда облаштувала у затишний комфортний простір, у якому розмістили вестибюль, бар, гардеробні, технічні приміщення та зал на 130 місць із великою сценою. Пізніше було придбано й сусідню дерев’яну будівлю — колишній житловий будинок, який перетворили на офіси й студію звукозапису. Усе це стало можливим завдяки державній підтримці, благодійникам та коштам, заробленим від виступів.
У 2013 році Pregones об’єднався з Пуерто-риканським мандрівним театром під гаслом: «Дві великі сцени, один великий театр».
Брехтівська модель
Театр Pregones здобув репутацію новатора у міському мистецтві, поєднуючи музику, драму та соціальні теми. У своїй творчості Pregones використовує прийоми епічного театру Бертольта Брехта, ставлячи вистави, які не лише розважають, а й порушують важливі соціальні теми. Їхні вистави не просто розважають, а спонукають глядачів до осмислення соціальних проблем. Вистави театру Pregones часто мають епізодичну структуру, використовують імпровізацію, живу музику, мінімалістичні декорації та колективний підхід. Поширеним прийомом є так званий ефект відчуження: дія навмисне переривається, щоб змусити глядача не просто співпереживати, а задуматися, зберігаючи певну емоційну дистанцію.
Хоча Pregones формально не називає себе політичним чи освітнім театром, їхня творчість часто виконує саме таку функцію — не нав’язуючи ідеологію, а стимулюючи політичну й соціальну свідомість. У своїй діяльності Pregones розкриває соціальні реалії, пов’язані з трудовою міграцією, викликаною економічними умовами. Театр прагне долати бар’єри ізоляції, що виникають унаслідок переміщення спільнот. Водночас вони підкреслюють, що переїзд не обов’язково означає втрату культури.
Одна із засновниць театру, Розальба Ролон, метафорично зауважила, що для пуерториканців валізи завжди напоготові — вони постійно в русі, але водночас залишаються на місці. Саме тому Pregones почав ставити двомовні вистави, визнаючи, що Нью-Йорк — це не просто місце проживання, а продовження пуерто-риканської культури.
Освітні проєкти, нагороди та подорожі
На базі театру Pregones працює кілька постійних та багато проєктних освітніх програм. Тут всім охочим навчитися театрального мистецтва надають навички, ресурси та можливості для творчості. Реалізуються програми професійного розвитку драматургів, театральні марафони, програми для літніх людей тощо.
Pregones також розширює вплив театру за межами Нью-Йорка. Серед найбільших ініціатив:
- щорічне літнє турне Нью-Йорком у форматі Stage Garden Rumba;
- 25-річна співпраця з Roadside Theatre з Аппалачів, результатом якої стала прем’єра мюзиклу Betsy!;
- 10-річна міжнародна програма обміну з театрами з Перу, Південної Африки, Словаччини, Бельгії та Нідерландів;
- співпраця з культурними партнерами у Вашингтоні, Флориді, Каліфорнії, Гаваях, на Алясці та в багатьох інших штатах.
Pregones вже давно визнається одним з провідних у США в галузі латиноамериканського театру.
Він відзначений численними нагородами — від державних премій до міжнародних запрошень на фестивалі (звання «Провідний національний театральний ансамбль» від Благодійного фонду Доріс Дьюк, звання «Головна культурна установа» від Ради мистецтв штату Нью-Йорк, нагорода Губернатора штату Нью-Йорк у галузі мистецтва, нагорода «Культура та гуманітарні науки» від Центру пуерто-риканських досліджень тощо).
