Колись він жив на вулиці, а тепер читає лекції у Гарварді та є одним з флагманів хіп-хоп культури. Музика, релігія, філософія, громадське життя та активна соціальна позиція. Все це вдало поєднує колишній мешканець притулків у Бронксі — Кріс Паркер. Про цікавий життєвий шлях цього хлопця — далі на bronx-trend.com.
Дитинство у притулку та доленосна зустріч
Лоуренс Кріс Паркер, який згодом стане відомим усьому світу як KRS-One, народився 20 серпня 1965 року у Брукліні. Його мати, Жаклін Джонс, працювала секретаркою, а біологічний батько, Шеффілд Браун, уродженець Тринідаду, був різноробом. Коли Кріс був ще немовлям, батька депортували, й він більше не з’являвся у житті родини.
У 1970 році Жаклін вийшла заміж вдруге, за американця Джона Паркера, та народила ще двох дітей, сина та доньку. Малий Кріс прийняв прізвище вітчима й став Лоуренсом Крісом Паркером. Та новий союз не приніс родині спокою. Джон був жорстоким, часто бив дружину та дітей. Жаклін з ним розлучилася й переїхала з дітьми до Бронкса. Там вона знову спробувала налагодити особисте життя. Але ситуація майже не змінилася, новий ямайський партнер матері також вдавався до насилля, що змусило Кріса кілька разів тікати з дому.
У 16 років він остаточно залишив рідну оселю й почав жити на вулицях Нью-Йорка — здебільшого у Бронксі, де якраз зароджувалася хіп-хоп культура. У цей період він починає активно цікавитися графіті, мистецтвом та вуличною філософією. Свої роботи хлопець підписував псевдонімом KRS-ONE — абревіатурою, що розшифровується як Knowledge Reigns Supreme Over Nearly Everyone (Знання панує майже над усіма). Його все більше захоплюють духовні пошуки — особливо вчення Харе Крішна. Саме тому мешканці притулку на Франклін-авеню Арморі, куди він потрапив з вулиці, прозвали його «Крішна».
У цьому ж бронксівському притулку доля звела Кріса Паркера з соціальним працівником Скоттом Стерлінгом — діджеєм, який виступав під іменем Скотт Ла Рок. Їхнє знайомство стало поворотним моментом. Скотт помітив вуличного підлітка з глибокими поглядами, любов’ю до знання й природним поетичним хистом.
У середині 1980-х Кріс та Скотт вирішили об’єднатися у музичний гурт. Їхня перша спроба — Scott La Rock & the Celebrity Three — включав ще двох реперів. У 1984 році колектив випустив трек «Advance» — нетипову для того часу пісню, присвячену темі ядерної загрози. У той період більшість реперів писали пісні для вечірок, тому така соціальна тематика вирізнялася на тлі загального музичного ландшафту. Втім, склад групи швидко змінився — два учасники пішли, залишивши дует KRS-One та Scott La Rock.
Перші кроки до музичної слави
Невдовзі хлопці вирішили створити новий гурт, назвавши його Boogie Down Crew — на честь району, в якому жили, адже Бронкс часто називали Boogie Down. Проте, зрозумівши важливість творчої автономії, вони швидко змінили назву на Boogie Down Productions (BDP) та зосередились на власному продюсуванні. У 1985 році гурт випустив сингл «Success Is the Word», проте він не мав помітного комерційного успіху.
Переломним моментом став 1986 рік, коли BDP випустили свій перший справжній хіт — пісню «South Bronx». Вона була відповіддю на трек «The Bridge» від MC Shan. У «The Bridge» згадувалося про походження хіп-хопу в районі Квінзбрідж, що KRS-One сприйняв як зневагу до Бронкса — колиски жанру. Почалося гучне музичне протистояння, яке згодом назвали «The Bridge Wars». BDP відповіли серією синглів, включаючи «The Bridge Is Over» у 1987 році, у якому KRS-One провів нищівну атаку на суперників. Його живий виступ проти MC Shan вважається одним із перших справжніх батлів у хіп-хопі — де головна мета не просто розважити публіку, а перемогти в римованій дуелі.
У 1987 році Boogie Down Productions випустили дебютний альбом «Criminal Minded» — жорсткий, вуличний та впливовий реліз, що відкрив нову еру у реп-музиці. На обкладинці KRS-One та Scott La Rock у військовому стилі з вогнепальною зброєю, що сприймалося як революційний візуальний жест на той час. Попри свій андеграундний статус, альбом продався накладом у кілька сотень тисяч, отримав визнання та змінив хід жанру.
Та того ж року гурт зазнав страшної втрати. Scott La Rock був вбитий під час спроби вирішити конфлікт між учасником BDP D-Nice та групою місцевих підлітків. Ця трагедія лише посилила рішучість KRS-One продовжити справу — не лише як репера, а і як активіста та просвітника.
Музичні та особисті трансформації
У відповідь на трагедію KRS-One переосмислив свою місію. У 1988 році вийшов другий альбом BDP — By All Means Necessary. Від обкладинки, стилізованої під знамените фото Малкольма Ікса, до текстів, що порушували теми соціальної справедливості, наркотиків та освіти, — усе свідчило про новий напрям для KRS-One. У альбомі звучали теми, які раніше не були типовими для жанру: у треку «My Philosophy» KRS-One піддавав критиці хіп-хоп-кліше, в «Illegal Business» ішлося про корупцію в поліції, «Jimmy» популяризував тему безпечного сексу, «T’cha-T’cha» прославляв хіп-хоп як інструмент навчання, а «Stop the Violence» закликав до припинення насильства в реп-спільноті. Цей альбом засвідчив, що BDP — уже не просто вуличний гурт, а культурний та політичний рупор.
Гурт розширився: до нього приєдналися молодший брат Кріса Кенні Паркер (діджей), бітбоксер D-Nice, реперка Ms. Melodie (на той момент дружина KRS-One) та інші. Втім, Boogie Down Productions поступово перетворився на платформу для ідей та творчості самого KRS-One.
У наступні роки гурт випустив ще кілька важливих альбомів: Ghetto Music: The Blueprint of Hip Hop (1989), Edutainment (1990), Live Hardcore Worldwide (1991) та Sex and Violence (1992). Їхній контент ставав дедалі глибшим, більш аналітичним та політизованим. KRS-One також активно запроваджував ямайські впливи в американський реп.
У 1989 році KRS-One заснував Stop the Violence Movement — музично-соціальну кампанію, покликану боротися з насильством у хіп-хоп-спільноті. Головним проєктом стала пісня «Self Destruction», записана разом з такими артистами, як Public Enemy, MC Lyte, Heavy D, Kool Moe Dee та іншими. У цей період KRS-One усе більше брав на себе роль «The Teacha» — просвітника, що несе знання через музику. Хоча його агресивне альтер его не зникло повністю, він все частіше закликав до миру, єдності та особистої відповідальності.
Після успіху Boogie Down Productions, KRS-One почав сольну кар’єру з альбому Return of the Boom Bap у 1993 році, співпрацюючи з відомими продюсерами. У 1990-х роках він активно записував альбоми, залучаючи багатьох гостьових виконавців та експериментуючи зі звучанням. Альбом I Got Next у 1997 році став його найбільш комерційно успішним, хоча здивував фанатів співпрацею з мейнстрим артистами. У 2000-х роках він продовжив випускати релізи, серед яких був навіть госпел-реп альбом. Альбом Hip Hop Lives 2007 року, створений разом із Марлі Марлом, став відповіддю на твердження, що хіп-хоп «мертвий». У 2009 році KRS-One випустив спільний альбом із Buckshot — Survival Skills, який отримав схвальні відгуки. У наступні роки співак продовжував виступати, співпрацювати з різними артистами, озвучувати фільми й рекламні ролики. У 2020–2022 роках вийшли його 23-й та 24-й сольні альбоми — Between da Protests та I M A M C R U 1 2.
Цікаві факти про KRS-One
- У кінці 1980-х років KRS-One став першим репером, якого запросили читати лекції в провідних університетах США (Гарвард, Стенфорд, Колумбія, NYU) про хіп-хоп як культурне явище.
- KRS-One співпрацював із реггі-виконавцями (Sly & Robbie, Ziggy Marley) та навіть альтернативним рок-гуртом R.E.M.
- У 1990-х заснував H.E.A.L. (Human Education Against Lies) — проєкт освітнього активізму.
- Ще одна організація, заснована KRS-One — Temple of Hip-Hop. Це інституція, створена для збереження культури хіп-хопу, яка поєднує функції архіву, школи, громади та духовного служіння цьому жанру. У межах цієї організації було започатковано щорічне святкування Тижня визнання хіп-хопу (третій тиждень травня), популяризовано соціально свідому музику та організовано навчання діджеїв й МС культурній відповідальності.
- У своїй книзі «The Gospel of Hip Hop», KRS-One висловив сподівання, що за 100 років вона стане новою духовною основою, своєрідною релігією. Він наголошував на прямому зв’язку з Богом, поза межами традиційних релігій. Ця заява викликала широку публічну реакцію, а видання The A.V. Club схарактеризувало її як спробу створити «Біблію хіп-хопу». KRS підкреслював, що не відкидає традиційних релігій, але вважає, що «їхній час вийшов».
- У 1987 році KRS-One одружився з Рамоною Скотт, відомою як міс Мелоді. Після розлучення він одружився з Сімоною Паркер. У другому шлюбі KRS-One втратив пасинка — Ренді Паркера, який 6 липня 2007 року скоїв самогубство у своїй квартирі в Атланті. Йому було 23 роки.
- Син KRS-One — Кріс Паркер 1992 року народження, діджей та музичний продюсер, відомий під псевдонімом Predator Prime.
- KRS-One є веганом та активно підтримує веганський спосіб життя.
