Пʼєса Fine Feathers («Прекрасне пірʼя») мала складну історію — від численних змін назви й жанру до фінансового успіху на сцені та хвилі судових процесів, які тривали паралельно з гастролями. Її численні адаптації, резонанс у суспільстві та суперечки навколо авторських прав лише підкреслюють, наскільки глибоко ця історія відгукнулася американській публіці на початку XX століття. Про історію створення цієї пʼєси, глибокий зміст, успіх та судовий ажіотаж навколо — розкаже bronx-trend.com/uk
Історія написання та довгі пошуки ідеальної форми
До того як опинитися на сценах американських театрів, пʼєса «Прекрасне пірʼя» пройшла довгий шлях. Почалося все з того, що Волтер Геккет написав твір під назвою «C.O.D.». Оскільки письменник заборгував готелю Algonquin 3000 доларів за проживання, він домовився з тодішнім менеджером готелю Френком М. Кейсом, що замість боргу той отримає 25% прибутку від п’єси. До цього у Волтера вже були проблеми із законом, то ж в цей раз він вирішив не ризикувати. Чотири роки тому Геккет опинився у в’язниці за спробу оплатити проживання підробленими чеками у готелі на Стейтен-Айленді. Повертатися за ґрати він не хотів, але й грошей не мав. Тож Волтер запевнив Кейса, що вистава має бути дуже успішною та вони вдвох непогано зароблять. Підготувати пʼєсу до показу публіці запросили Юджина Волтера.
Спершу постановку, яка тоді мала назву «Примхи та оборки», спробував реалізувати Чарльз Діллінгем у 1910 році, але вистава протрималась лише три тижні. Потім її взялися продюсувати «театральні вовки» — Сем та Лі Шуберти — під новою назвою «Додому». Прем’єра відбулась 28 січня 1911 року в Daly’s Theatre у Нью-Йорку, після чого виставу повезли в тур. Однак проєкт зазнав фінансових втрат й був припинений. У березні 1911 року повідомили про нову постановку — цього разу з Маргарет Іллінгтон у головній ролі. Тоді ж з’явилася інформація, що Волтер знову змінив назву п’єси на «Помилка місис Максвелл».
На Бродвеї п’єса дебютувала 24 квітня 1911 року — у театрі Maxine Elliott Theatre, але й цього разу без успіху.
Ніхто не міг зрозуміти, у чому річ. І Юджин Волтер, і брати Шуберти були досить досвідчені у театральній справі та відчували, що постановка дійсно талановита, сюжет оригінальний, драматургія професійна. Чому глядачі не сприймали пʼєсу — не зрозуміло. Тоді після низки невдач Волтер вирішив перетворити комедію на драму. Під час подорожі потягом з Чикаго до Нью-Йорка він зустрів театрального агента Гаррі Фрейзі. Той був вражений новою версією п’єси, яка у черговий раз змінила назву й тепер називалася «Прекрасне пір’я». Фрейзі запропонував Уолтеру вигідний контракт та гроші, якщо він дозволить йому внести свої правки до вистави.
Волтер, натхненний підтримкою Фрейзі, повірив у потенційний успіх. Він звернувся до Френка Кейса, який усе ще мав право на 25% роялті, й 4 червня 1912 року вони уклали нову угоду. Кейс передав усі свої права на п’єсу за 200 доларів, бо вже зневірився слухати пусті обіцянки про шалений успіх та хотів отримати хоч щось. Але дарма…
Сюжет вистави
П’єсу «Прекрасне пірʼя» вперше показали 12 серпня 1912 року в Cort Theatre у Чикаго. Серед головних акторів були зазначені: Джон Бренд — цинічний бізнесмен, Роберт (Боб) Рейнольдс — звичайний службовець, Дік Мід — друг, Джейн Рейнольдс — дружина Боба, місис Коллінз — сусідка, Фріда — покоївка та медсестра.
Це була історія звичайної родини. Боб Рейнольдс заробляв всього 25 доларів на тиждень й намагався утримувати невелике бунгало на Стейтен-Айленді. Його дружина Джейн вважала, що невдало вийшла заміж та заслуговує на краще життя. Коли їхній старий знайомий, Джон Бренд, багатий бізнесмен, запропонував Бобу хабар у розмірі 40 тисяч доларів за участь у шахрайстві з цементом при будівництві дамби, Боб відмовився. Але Джейн, яка вважає чоловіка слабаком через його принциповість, потай домовляється з Брендом й намагається переконати Боба прийняти пропозицію.
Попри сумніви Боб зрештою піддається. Через п’ять років подружжя вже живе у розкішному будинку на Лонг-Айленді, але Бобу доводиться дорого платити за ту угоду. Він почав грати та спекулювати, втратив гроші, загруз у боргах. У розпачі та під впливом алкоголю Боб звинувачує Бренда у руйнуванні його життя й погрожує викриттям. Бренд насміхається з нього й натякає, що в такому разі постраждає й Джейн. Боб продовжує мовчати, але з кожним днем йому стає все гірше. Ця криза змушує Джейн нарешті усвідомити наслідки їхньої нечесної угоди. Подружжя вирішує почати все спочатку та ніколи більше не брати участь у будь-яких аферах. Але тут приходить страшна новина: дамба, збудована з неякісного цементу, обвалилася, забравши життя багатьох людей. Це стає останньою краплею… У фінальній сцені, охоплений муками совісті, Боб телефонує до поліції, прохаючи надіслати офіцера до їхнього дому. Світло раптово гасне, лунає постріл, й Джейн з криком відчаю падає на диван.
Успіх пʼєси та спровоковані ним судові позови
Затамувавши подих, Фрейзі з Волтером чекали на реакцію публіку після премʼєри у Чикаго. Й нарешті це сталося! Глядачі були у захваті, чоловіки поважно аплодували, жінки витирали сльози, зворушені драматичною розвʼязкою. Критики теж позитивно оцінили «Прекрасне пірʼя» та пророкували пʼєсі успіх на інших театральних сценах.
Завдяки позитивному прийому вистава переїхала на Бродвей, де відкрилася 7 січня 1913 року в Astor Theatre у Нью-Йорку. Там вона успішно йшла протягом десяти тижнів.
Після Бродвею почалося національне турне:
- 5 травня 1913 року — MacDonough Theatre в Окленді, Каліфорнія (три дні вистав);
- 1 червня 1913 року — театр Heilig у Портленді, Орегон (чотири дні показів);
- 26 червня 1913 року — Auditorium у Спокані, штат Вашингтон (три дні);
- 30 серпня 1913 року — Bronx Opera House, Нью-Йорк (тижневий показ);
- 9 жовтня 1913 року — Turner Theatre у Нью-Ульмі, штат Міннесота (один показ).
Цей період гастролей демонструє, що вистава мала широку географію прокату й зацікавленість у різних регіонах США.
Після успіху на сцені п’єса Юджина Уолтера Fine Feathers отримала кілька адаптацій у різних формах мистецтва — від бурлеску й опери до прози та кіно.
Але разом з успіхом прийшли й проблеми та численні судові суперечки через неоднозначну історію створення пʼєси.
7 березня 1913 року Френк М. Кейс, який колись погодився прийняти частку роялті за покриття боргу Волтера Геккета у готелі Algonquin, подав на Юджина Волтера до суду. Він вимагав 2000 доларів — свою частку з прибутків вистави. Тоді менеджер готелю зрозумів, що зарано здався, але було вже пізно.
10 березня 1913 року Лі Шуберт, один із найвпливовіших театральних продюсерів, подав позов на 50 000 доларів, звинувативши Юджина Волтера в порушенні договору. Шуберт вважав, що його контракт на постановку попередньої версії п’єси «Додому» дає йому право на її подальші модифікації, включно з «Прекрасним пірʼям».
У квітні 1913 року сам Волтер Геккет, автор оригінального сценарію «C.O.D.», звернувся до суду з вимогою заборонити показ вистави «Прекрасне пірʼя»., стверджуючи, що він є співавтором та має права на п’єсу. У липні Геккет та Волтер об’єдналися й подали зустрічний позов проти Френка М. Кейса. Вони вимагали, щоб той офіційно відмовився від своїх претензій на частку роялті, які вже були викуплені раніше за 200 доларів.
Премʼєра у Бронксі
П’єса «Прекрасне пірʼя» стала першою виставою, що відкрила Оперний театр у Бронксі 30 серпня 1913 року. Ця подія привернула велику увагу й стала культурною сенсацією для району. Вечір перетворився на справжній світський захід: численні автомобілі підвозили елегантну публіку у дорогому вбранні, створюючи атмосферу, подібну до Бродвею.
Серед присутніх були зірки та впливові діячі театрального світу — Джордж Коен, Сем Х. Гарріс, А. Х. Вудс, Гаррі Фрейзі та делегація Нью-Йоркського клубу «Монахи». На сцені Макс Фігман, один з головних акторів, виступив із промовою, а депутат Луїс Д. Гіббс підготував промову від імені жителів Бронкса. Через натовп, який зібрався на вулиці довелося навіть викликати поліцію, щоб розчистити прохід.
П’єса мала шалений успіх — фінал супроводжувався шістьма викликами акторів на поклін.
