Латиноамериканська культура широко популярна у всьому світі. Іспанську мову та музику часто можна почути у Бронксі. Одне з таких місць — Lehman Center for the Performing Arts. Важко було цьому закладу відновити свою діяльність після глибокої ковідної кризи, але завдяки наполегливій праці та вірі у краще відданої керівниці центру, Lehman Center знову відкрив свої двері для шанувальників латиноамериканської культури. Докладніше на bronx-trend.com
Передумови заснування Lehman Center
Попри те, що Бронкс вважається всесвітнім центром хіп-хопу, сальса займає тут теж не менш поважне місце. Цей жанр глибоко вкорінений у культурі району. Після Другої світової війни до Нью-Йорка прибуло багато пуерториканців, які принесли із собою власну музику й традиції. І хоча з часом район зазнав змін, іспаномовні мешканці досі відіграють важливу роль у формуванні музичного та культурного образу Бронкса. Латиноамериканська спільнота у Бронксі дуже велика. Це єдиний боро Нью-Йорка, де переважає саме ця національна група. Понад 53% у Бронксі представлено латиноамериканцями. Тому не дивно, що у культурному секторі також багато спільнот та організацій, спрямованих на підтримку латиноамериканських артистів.
Lehman Center for the Performing Arts відкрився в 1980 році. Його спроєктували Ян Хірд Покорні та архітектурна фірма David F.M. Todd & Associates. Центр діє як незалежна неприбуткова організація, щороку приймаючи понад 200 тисяч відвідувачів протягом концертного сезону з вересня по червень. Крім того, тут відбуваються шкільні випускні й численні громадські події.
Легенда сальси Віллі Колон, уродженець Бронксу, в одному з інтервʼю зазначив, що цей центр — справжня гордість району.
«Я люблю тут виступати — ця енергія робить це місце для мене рідним», — сказав він.
Ще один зірковий виконавець сальси, Хосе Альберто «Ель Канаріо», теж назвав Lehman Center одним з улюблених місць для виступів:
«Бронкс — це серце сальси. І хоча я домініканець, місцева публіка змушує мене почуватися своїм».
Протягом десятиліть на сцені Lehman Center виступали такі відомі артисти, як Хосе Фелісіано, Б. Б. Кінг, Едді Палмієрі та Джоан Ріверс. На момент відкриття це був єдиний великий культурний центр у Бронксі, розрахований на 2275 глядачів. Навіть через 45 років, він залишається найбільшим концертним залом та головним осередком латиноамериканського мистецтва у районі.
Велика реконструкція
У листопаді 2017 року стартувала масштабна реконструкція Lehman Center, яка тривала менш як два роки. В результаті було додано понад 5 500 квадратних футів нового простору. Серед основних оновлень — вражаючий новий головний вхід та просторе скляне фоє. Також було оновлено: театральні сидіння, касу, пандуси, що відповідають вимогам ADA, ліфт на балкон, туалети, приміщення для заходів, підлогу, офіси адміністрації. У Lehman Center стало ще затишніше та комфортніше. Мʼякі сидіння, килимове покриття у проходах, зручності для людей з обмеженими можливостями та інші нововведення приємно здивували відвідувачів оновленого центру.
На офіційній церемонії завершення реконструкції виступили почесні гості: канцлер Міського університету Нью-Йорка (CUNY) Фелікс В. Матос Родрігес, віцеканцлерка з інфраструктури Джудіт Бергтраум, президент округу Бронкс Рубен Діас молодший (випускник Lehman College), міські депутати та члени Асамблеї.
«Щоб насолодитися мистецтвом, більше не потрібно їхати на Мангеттен — усе це є тут, у Бронксі», — зазначив Родрігес.
За його словами, оновлений центр уособлює культурну місію CUNY — бути джерелом творчості та натхнення не лише для студентів, а й для мешканців району.
Відродження після пандемії
Та недовго адміністрація Lehman Center та його гості раділи оновленому формату. Сумнозвісна пандемія торкнулася й цього осередку культурного життя у Бронксі. Як й усі розважальні заклади, Lehman College вимушений був зачинити свої двері для відвідувачів на тривалий проміжок часу. Перерва затягнулася на довгі 19 місяців.
Нарешті, восени 2021 року Lehman Center знову відкрився. Повернення відзначили яскравим концертом за участі Енді Монтаньєса, знаного як «Хрещений батько сальси», разом з The Mambo Legends Orchestra та Петті Падільєю. Попри суворі правила — вакцинація, маски та інші заходи безпеки — магія мистецтва перемогла. Артисти та глядачі були у захваті, а тривала перерва лише підсилила емоційний звʼязок між прихильниками справжньої латинської музики.
Досить складно було відкритися знову. Lehman Center зачинили невдовзі після завершення капітального ремонту вартістю 15,4 мільйона доларів. Було втрачено 90% доходу. Рятівною стала федеральна підтримка — грант на 1 мільйон доларів, який виділили у межах програми допомоги закритим мистецьким закладам. І хоча процес був складним та потребував постійного подання документів та нескінченних Zoom-зустрічей, керівництву Lehman College вдалося домогтися фінансування.
Президент Lehman College Деніел Лемонс підкреслив, що відновлення роботи центру саме у рік його 40-річчя мало особливе значення. Це підтвердило що Lehman Center попри всі труднощі та перешкоди залишається провідною культурною установою Бронксу, яка гідно представляє мистецтво та енергію латиноамериканської спільноти у час великих змін.
Під керівництвом Еви Борнштейн
Та, мабуть, навряд чи Lehman Center зміг знову воскреснути після пандемії, якби не його неймовірна керівниця, яка боролася за його право на життя, віддаючи усі сили та використовуючи усі можливі ресурси. Це Єва Борнштейн.
До того, як очолити Lehman Center, вона зовсім не мала справ із латиноамериканською музикою — її професійне минуле було пов’язане переважно з класикою: оперою, симфоніями та балетом. Єва Борнштейн вже мала успішну кар’єру, працювала у провідних мистецьких інституціях у США й Канаді, серед яких — Вудстокський оперний театр в Іллінойсі, оркестр Ферфілда у Коннектикуті та заснований нею Моцартівський фестиваль у Канаді.
Опановувати сальсу й краще розуміти латинську музичну культуру Еві допомагала Джанет Санчес — давня працівниця Lehman Center, яка працювала там ще з 1996 року. Саме вона знайомила Борнштейн з історією жанру, ключовими виконавцями та популярними композиціями. Санчес народилася в Бронксі, але виросла в Пуерто-Рико. Вона приносила CD-диски, та разом із Борнштейн вони обговорювали музику, аналізували, що й чому варто привезти до Lehman. Так, завдяки обʼєднанню двох фантастичних жінок — щирої прихильниці латинської музики та талановитої музикантки — Lehman Center було повністю перезавантажено.
Єва Бронштейн загорілася ідеєю створити щось дійсно особливе та потрібне у Бронксі. До того як ця жінка очолила Lehman Center, про нього мало хто знав. Зрідка тут відбувалися якісь заходи. Нова керівниця центру згадує, як вона зрозуміла, що з колишнього переважно єврейського району, Бронкс став осередком латиноамериканської культури:
«Я їздила по району, слухала, що грає в машинах, й зрозуміла — люди слухають сальсу, меренге. Це стало поштовхом до переосмислення програми центру. Тоді мені всі казали, що я божевільна та що у Бронксі люди не зможуть дозволити собі квитки на такі концерти, але я ризикнула».
Одним із яскравих прикладів нового курсу став концерт «Palladium in the New Millennium» — данина легендарному танцювальному залу Palladium, де колись виступала «Велика трійка» сальси: Мачіто, Тіто Пуенте та Тіто Родрігес. На сцену вийшли їхні сини, які продовжують цю традицію під назвою The Big 3 Palladium Orchestra. Квитки коштували від $25 до $100 — значно доступніше, ніж в концертних залах Мангеттена. Зал був повним.
Lehman Center також став місцем, де мешканці Бронкса можуть доторкнутися до великого класичного мистецтва. Наприклад, тут проходив балет «Лускунчик» у виконанні Westchester Ballet. Для багатьох це єдина можливість побачити «Лускунчика», бо квитки на шоу в ABT надто дорогі.
Ще у планах пані Борнштейн створення кав’ярні та окремого суспільного простору у фоє, адже більшість подій у Lehman Center відбуваються у вихідні. Кафе зробить це місце більш відкритим та живим протягом усього тижня.
Єва Борнштейн жартує, що мріє про те, щоб Lehman Center мав бюджет, порівнянний із Lincoln Center — це дало б змогу запрошувати світових зірок та розширити програму. Всі розуміють, що це мета навряд чи має шанс бути досягнутою, але хто знає …
