Кіно у Бронксі любили з перших днів його появи. Тому не дивно, що у 30-х роках минулого століття у цьому районі Нью-Йорка діяло понад 100 кінотеатрів. Перші водевілі, німе кіно та нарешті справжні озвучені стрічки — за всім цим із захопленням спостерігали мешканці Бронкса, адже альтернативних розваг в ті часи було небагато. У цій статті розкажемо про 7 колишніх кінотеатрів Бронкса, історії їх появи та занепаду. Далі на bronx-trend.
Loew’s Paradise
Один з пʼяти відомих «чудо-театрів Нью-Йорка», що створила мережа Loew’s у 20-х роках ХХ століття. Похід до цього кінотеатру у минулі роки прирівнювався до свята або до відвідування розкішного заходу, адже окрім самого кіно, сюди приходили подивитися на шикарний вражаючий інтерʼєр: дивовижні фрески, мармуровий фонтан, картини видатних митців, елегантні статуї, мʼякі килими та блискучі люстри. Величезна зала на 3800 місць створювала атмосферу величності та масштабності. Кінотеатр відкрився у 1929 році, досить довго працював, пізніше перетворився на музичний майданчик для різних розважальних заходів, якийсь час тут навіть була розташована церква. Але зараз будівля, на жаль, пустує.
Доля Loew’s Paradise давно вже турбує Bronx Independent Cinema Center (BICC). Ця некомерційна організація оголосила про намір відновити роботу кінотеатру. Зараз активно триває збір коштів на викуп кінотеатру, його планується завершити до кінця 2025 року. Ще 5 років за попередніми розрахунками знадобиться BICC, щоб залучити 6 млн дол. на будівництво другого кінозалу. BICC також постійно залучає політиків та громадських активістів до мети відтворення легендарного Loew’s Paradise.
Детальніше про історію цього кінотеатру читайте у статті.
Spooner Theatre
Цей кінотеатр був відкритий у Бронксі на Південному бульварі у 1913 році. То був так званий авторський проєкт, адже відкрило його подружжя Спунерів — акторка Сесіл та її продюсер чоловік. Пара підписала оренду будівлі на 20 років та назвала новий кінотеатр на своє ім’я. Привернути увагу Спунери вирішили досить неоднозначним способом — власними театральними постановками.
Перша ж вистава, яка була показана у цьому театрі, викликала обурення. Називалася вона «House of Bondage» та розповідала історію про примус до проституції молодих жінок. Здавалось би, гостра соціальна тема, але тоді були інші погляди на свободу слова. Через кілька днів до театру завітали поліцейські та заарештували Сесіл Спунер за «незалежну театральну виставу». Невдовзі Сесіл звільнили, вони пробували ще деякий час розвивати свій театр, вже не торкаючись заборонених тем, але через фінансові труднощі у 1914 році закрили Spooner Theatre.
Після цього його одразу викупила мережа Loew’s та перетворила на кінотеатр, любʼязно зберігши назву. Але кіно тут показували недовго. Невдовзі кінотеатр закрили. Якийсь час Spooner також був частиною розважального закладу «Hunts Point Palace», де постійно лунала латиноамериканська музика. Зараз у будівлі розташовані різні магазин, але позолочені деталі на фасаді нагадують про зіркове минуле.
Art Theater
Майже водночас зі Spooner Theatre у 1914 році неподалік був відкритий Art Theater. Це був своєрідний прототип сучасного торговельно-розважального закладу. Був окремий зал на 600 місць, де показували театральні вистави та кінострічки на великому екрані. У цій же будівлі були розташовані декілька маленьких магазинчиків, де можна було придбати продукти та непродовольчі товари. І був ще один театр просто неба, де у теплу пору року відбувалися різноманітні розважальні заходи.
У 40-х роках ХХ століття Art Theater перетворився на іспаномовний кінотеатр, але у 1957 році він закрився. Через 16 років кінотеатр відновив роботу. Відтоді там вже показували стрічки різними мовами, не лише іспанською. Але у 1986 році його знову закривають. Багато років у стінах колишнього Art Theater була протестантська церква до 2019 року, наразі будівля пустує.
Fox Crotona
В епоху німого кіно, у 1912 році на Парк авеню відкрився новий кінотеатр під назвою Fox Crotona. Автором проєкту став Томас Лемб, який створив легендарний Empire Theatre на Таймс-сквер.
Окрім великого екрана та зали на 2500 місць, у кінотеатрі був орган та власний оркестр з 12 музикантами. Це робило кожний сеанс німого кіно особливо атмосферним та яскравим. Інтерʼєр кінотеатру був величним — мармурова зала, червоні гобеленові стіни, високі арки.
Також тут часто проводили водевілі, варʼєте, концерти та фестивалі. Деякі з них транслювали на радіостанції WMCA.
Деякий час кінотеатром володіла корпорація Skouras Theatre Corporation, але у 50-х роках він все ж таки закрився. Зараз у будівлі розташоване підприємство, що виробляє меблі та магазин.
Melrose Theatre
Ця будівля на Іст авеню схожа на містичну споруду з роману Дена Брауна про священний грааль. Адже її фасад прикрашений символічним оздобленням. Дві грифоноподібні істоти охороняють чашу. Достеменно не відомо, чому саме в такий спосіб вирішили прикрасити цей кінотеатр, але існує одна гіпотеза. Грифони — це символи сили, цілеспрямованості та мужності. Враховуючи той факт, що від початку будівництва Melrose Theatre до відкриття кінотеатру пройшло 5 років, можна вважати, що ціль й справді була досягнута попри чисельні перепони та негаразди. Тому на честь завершення будівництва й вирішили встановити ці скульптури грифонів з чашею, повною радощів, мистецтва та задоволення.
Кінотеатр «Мелроуз» й справді подарував немало позитивних емоцій та приємних вечорів своїм відвідувачам. Вперше він відкрив свої двері у 1921 році. Родзинкою цього кінотеатру був розкішний сад на даху. Згодом у цій будівлі кіно змінили танці, у Melrose Theatre відкрили бальний зал. Сьогодні тут частіше за все можна побачити дітлахів, адже колишній кінотеатр перетворився на Центр дитячого розвитку.
Windsor Theatre
Відкрився Віндзорський театр у 1920 році, але став по-справжньому відомим після того, як перейшов до імпресаріо Вільяма Брандта та був перейменований на «Брандтс-Віндзор». Цей театр працював у двох напрямках. Тут показували популярні кінострічки та тестували нові пʼєси перед тим, як відігравати їх на Бродвеї. Щоб перестрахуватися від провалу, режисери показували вистави на невеликих майданчиках та спостерігали за публікою. Якщо пʼєса зазнавала критики чи була зустрінута байдуже, на Бродвей її не везли.
Але у 40-х роках ця схема була змінена на прямо протилежну. Відтоді до Віндзорського театру почали привозити вистави вже після того, як їх відіграють на головній сцені Таймс-сквер. Треба відзначити, що це значно збільшило прибутки Віндзору, адже охочих подивитися бродвейські пʼєси було набагато більше, ніж невідомі нові вистави. Та попри це, прибутки від кінопрокату ставали все менші з появою доступного телебачення, й невдовзі Віндзорський кінотеатр закрився. Зараз в цій будівлі майже всю площу займають торговельні майданчики.
Metropolis Theatre
Один з перших театрів, що були побудовані у Бронксі. Відкрився Metropolis Theatre ще у ХІХ столітті — у 1897 році. До проєкту доклали руку відомі театральні дизайнери Томас Лемб та Джон Еберсон. У цього театру були всі шанси стати №1 у Нью-Йорку, але з кожним роком конкуренти буквально оточували Metropolis Theatre з усіх боків. Тож йому просто не вистачило грамотного досвідченого керівництва у свій час, тому дуже скоро він закрився. Кілька разів цей театр перекуповували та кожен з власників мав своє бачення на формат його роботи. Хтось робив ставку на живі виступи, хтось на кіно.
У 1929 році корпорація Loew’s придбала Metropolis Theatre, але не захотіла розвивати його як мережевий кінотеатр, а використовувала просто як склад для своїх потреб. Сьогодні в цьому колишньому кінотеатрі розташовані офіси та магазини.
Взагалі ситуація з кінотеатрами у Бронксі наразі критична. Всього у Нью-Йорку 182 комерційних кінотеатри, лише два з яких розташовані в Бронксі — AMC Bay Plaza Theatre 13 та Concourse Plaza Multiplex Cinema. Суттєво на цю ситуацію вплинула пандемія ковіду та активний розвиток Netflix.
Але спостерігається позитивна тенденція — відкриваються нові незалежні кінотеатри. Так, наприклад у 2022 році у старому антикварному магазині відкрився Cinema on the Sound. «Оскільки фільми для всіх, набагато краще дивитися фільм у натовпі, а не самому вдома. Ми виявили, що багатьом художникам, режисерам і творцям із Бронкса потрібен простір, щоб робити щось для міста та презентувати свої роботи», — сказав Пітер Дженнарі, власник цього кінотеатру. Сподіваємося це стане чудовим прикладом та змотивує інших розвивати культуру кіно у Бронксі.
Статтю про розвиток театрального мистецтва у Бронксі читайте за посиланням.
