У 80-х роках минулого століття новий гурт з трьох сестер сколихнув музичний світ Нью-Йорку. Їхній запальний латиноамериканський танцювальний фанк з елементами хіп-хопу, панку та хаусу у поєднанні з грайливим дівочим вокалом підкорив публіку. Гурт ESG радісно зустрічала будь-яка аудиторія: андеграундні панк-клуби, легендарний нічний клуб Paradise Garage, культовий манчестерський клуб Hacienda, різні фестивалі, вечірки та аматорські концертні майданчики. Як група так швидко стала популярною та чи виступають сестри зараз — розкажемо у цій статті на bronx-trend.
Мамина любов та доленосний різдвяний ранок
Дівчата Рені, Марі та Валері Скроггінси народилися та виросли у Південному Бронксі у багатодітній родині. У ті часи в тому районі важко було виховувати дітей, нівелюючи вплив вулиці. Батьки намагалися застережити від поганих компаній, небезпечних звичок та хибних вчинків, але, на жаль, старші діти Скроггінсів обрали наркотики та аморальний спосіб життя. Пізніше майже всім вдалося завʼязати з героїном, але тоді то були важкі часи для родини. Мати дуже боялася за молодших дівчат, аби вони не взяли приклад зі старших, тому іноді навіть понад мірою опікувалася ними. Сестри з раннього дитинства проявляли інтерес до музики, варто було заграти якійсь відомій пісні, вони відразу починали підспівувати та підтанцьовувати.
Одного різдвяного ранку, коли Валері, Рені та Мері вже були підлітками, вони прибігли рано до ялинки та знайшли там подарунки, які перевернули їхні життя. Батьки кілька місяців збирали гроші, щоб подарувати дівчатам те, про що вони давно мріяли — справжні професійні інструменти: бас-гітару, барабани та бубон. Тоді ж дівчата придумали назву для майбутнього гурту: ESG, у якому були зашифровані Emerald (смарагд), Sapphire (сапфір) та Gold (золото). Рені згадує про той чарівний ранок Різдва: «Взяти ці інструменти та заграти було схоже на вау! Було таке враження, ніби вікно відкрилося й заглянуло сонце. Це мій найкращий спогад!».
Відтоді у домі Скроггінсів безупинно лунала музика. Як згадують дівчата, спочатку всі концерти були розраховані на одну аудиторію — їхню маму, яка завжди підтримувала та надихала сестер. Як би вона не була зайнята чи втомлена, завжди з посмішкою та зацікавленістю слухала всі їх музичні експерименти. Мама ніколи відверто не критикувала та не сварила, якщо навіть щось не виходило, просто казала, що треба ще попрацювати.
Часто родина збиралася ввечері біля телевізора та дивилася різні шоу на кшталт «Рок-концерта» Дона Кіршнера. Дівчата запевнювали маму, що одного дня вона обовʼязково побачить їх на великій сцені. Хоча батьки не могли дозволити собі віддати сестер до музичної школи чи брати індивідуальні уроки з музики, Рені, Валері та Мері вправно вчилися грати самостійно та завжди допомагали одна одній.
Перші кроки до музичного Олімпу
Мати дівчат використовувала будь-яку можливість просування таланту своїх дітей. Оскільки грошей в родині майже не було, вони брали участь у різних безкоштовних конкурсах та шоу талантів. На одному такому заході у 1979 році молодіжний гурт ESG помітив сусід Скроггінсів Ед Бальман. Відтоді він став їхнім неофіційним менеджером. Пізніше Бальман створив власний лейбл 99 Records та почав співпрацювати з більш перспективними, на його погляд, гуртами: Liquid Liquid, Glenn Branca, Bush Tetras.
Про відому панк-групу «The Bronx» читайте за посиланням.
Сестер Скроггінс Бальман не сприймав серйозно, постійно відкладав питання про запис на студії, та дарма. У 1980 році гурт ESG замовили для підтримки A Certain Ratio на Hurray у Верхньому Вест-Сайді. На концерті був присутній засновник Factory Records Тоні Вілсон. Ось він одразу зрозумів, що перед ним справжній скарб, й у той же день Вілсон запропонував дівчатам поїхати на студію звукозапису та зробити справжній професійний альбом.
Сестри Скроггінс через три дні були на студії Eastern Artists разом з продюсером Factory Records — Мартіном Ханнеттом, який на той час мав вже досвід роботи з такими зірками, як Joy Division, Magazine, The Durutti Column тощо.
Саме з тим днем повʼязана історія найпопулярнішого хіта гурту — «UFO», який зʼявився в тому альбому завдяки випадковому збігу обставин. Цю трохи дивну незвичну пісню ніхто не планував включати до платівки. Але коли майже все заплановане записали, Ханнетт запитав, чи немає у репертуарі гурту невеликої композиції, що триває менше ніж 3 хвилини, щоб не залишати у кінці касети пусте місце. Сестри згадали про «UFO», хоча вона нікому особливо не подобалась.
Дебютний мініальбом назвали просто ESG, він містив 6 треків, але саме ця остання композиція привернула до себе головну увагу, як з боку слухачів, так і з боку колег. З моменту випуску у 1981 році трек «UFO» семплувався сотні разів. Найчастіше використовують звук свистячих повітряних сирен, які відкривають трек — цей уривок, що триває лише 12 секунд, продюсери хіп-хопу, R&B та електроніки використовували для доповнення своїх ритмів протягом останніх років. Трек «UFO» можна впізнати у рекламах, саундтреках та записах інших артистів.
Жорстокий світ шоубізнесу
Пізніше зʼявилися закони про семплування та ліцензійні обмеження, сестри з Південного Бронкса були присутні на багатьох судових засіданнях, де намагалися відстояти свої права на створену власноруч музику. Зовсім не так вони уявляли шоубізнес. Дівчата дійсно на початку горіли любовʼю до музики, але потім, коли вони опинилися всередині цього круговороту, де кожен намагався когось використати, підставити, скомпрометувати, вони трохи розчарувалися.
«Люди відверто використовували нашу музику й отримували за це гроші», — каже одна з сестер Скроггінс. «А я сиджу в маленькій квартирі з моїми двома дітьми, і не знаю, де взяти гроші, щоб їх нагодувати. Крім групи, я ще працюю на додатковій роботі, а хтось просто без дозволу бере твоє й отримує гроші. Це дуже засмучує».
У 1983 році зʼявляється перший повноформатний альбом ESG під назвою «Come Away With ESG». Він поєднував у собі диско, постпанк та фанк. І знову почалася низка нелегальних семплів. Сестри не могли нічого з цим вдіяти. Їхній покровитель 99 Records теж не мав досвіду у цій сфері. У 1984 році Ед Бальман зробив спробу розвʼязати питання з плагіатом — він подав до суду на Sugar Hill Records. Попри те, що справа врешті-решт була успішною, Sugar Hill оголосила себе банкрутом замість того, щоб виплатити призначені 660 000 дол. Бальман був дуже пригнічений та розчарований після цієї ситуації, настільки, що вирішив взагалі покинути музичну індустрію.
У 1992 році ESG випускають мініальбом під назвою «Don’t Pay Our Bills», щоб звернути увагу на проблему постійного семплування. Але спроби використати їхні треки не припинилися, тоді вже Скроггінси найняли спеціальну компанію для відстеження звукозаписуючих компаній-порушників, щоб змусити їх заплатити.
Дві пристрасті: музика та родина
Але з роками сестри з гурту ESG заспокоїлись та перестали сприймати близько до серця семплування їхньої музики. Вони подивилися на це під іншим кутом та почали приймати це більше як комплімент своїй творчості.
Сестер Скроггінс дійсно поважала все танцювально-панкове середовище. У 2000 році Soul Jazz Records випустив компіляцію «A South Bronx Story», а у 2007 році ще одну — «A South Bronx Story-2». Тоді вже Скроггінс перестали зважати на семпли, а стали просто насолоджуватися музикою. Кілька разів гурт анонсував закінчення своєї музичної карʼєри. Спочатку на фестивалі Estrojam в Чикаго у 2007 році сестри оголосили про останній свій концерт. Але після цього вони записали ще одну компіляцію та два повноцінні студійні альбоми.
За час свого існування склад гурту змінювався, часом доєднувалися нові учасники, але вона завжди була сімейною. Зараз з колишнього тріо сестер залишилася тільки Рені, але учасниць все одно три — з нею виступають її дочка та племінниця. Син Рені також працює у команді, допомагає з організацією, а інші члени родини за можливості відвідують концерти гурту.
Рені Скроггінс каже:
«Здається, що кожне десятиліття я отримую нову групу шанувальників. Це лише показує, що наша музика дійсно класна. Коли я з дня на день перебуваю на сцені, я відчуваю цю музику. Це вібрує в моєму розумі та моєму тілі, і я люблю це віддавати. Мої коліна доставляють мені проблеми, але поки я можу співати пісню й говорити: «Будь собою, танцюй та розважайся, тому що життя досить важке», я буду продовжувати».
І ось сьогодні через 46 років після того, як сестри Скроггінс знайшли своє перші інструменти під різдвяною ялинкою їх музика досі живе й звучить на великих танцювальних майданчиках Америки та Європи. У 2024 році ESG відправилися у велике турне, відвідали Лос-Анджелес, Бостон, Чикаго, Сан-Франциско, Париж, Стокгольм, кілька міст Німеччини, Норвегії та Ірландії. Перед виступами глядачі мали змогу ознайомитися з історією гурту, на екрані транслювали документальний фільм про ESG під назвою «Ти серйозно?».
Історію про ще одну зірку з 80-х, Джона Бенітеса, читайте за посиланням.
