Один із піонерів сучасної латиноамериканської музики. Його новаторський стиль, що поєднав традиційні карибські ритми з урбаністичним звучанням Нью-Йорка, сприяв буму сальси у 1970-х роках. Внесок у музику та суміжні сфери Віллі Колона здобув широке визнання. Як виконавець, композитор, аранжувальник, співак, тромбоніст, продюсер та режисер, він досяг комерційного успіху, випустивши понад 40 альбомів, які в сукупності розійшлися накладом понад 30 мільйонів копій у всьому світі. Про життєвий та творчий шлях цього видатного діяча — далі на bronx-trend.com
Перший інструмент
Вільям Ентоні Колон Роман народився у Південному Бронксі у родині американців пуерто-риканського походження. Він виріс у районі з переважно латиноамериканським населенням, де змалку був занурений у складну міську реальність та багату культурну спадщину місцевої громади.
Музика супроводжувала Колона з дитинства, але формальна музична освіта почалася у 12 років, коли бабуся подарувала йому трубу й оплатила перші уроки. Однак вже за два роки хлопець вирішив перейти на тромбон — інструмент, що надихав його своїм глибоким звучанням. Літо Віллі часто проводив у Пуерто-Рико, на фермі сестри бабусі з боку матері поблизу міста Манаті, а також у сусідньому Сіалесі. Ці поїздки допомогли йому глибше зрозуміти карибське коріння та ритми, які згодом органічно вплелися в його музику.
У 17-річному віці Колон записав свій перший альбом El Malo («Поганий хлопець»), який став одним із ранніх зразків так званого «нью-йоркського звучання». Цей новий напрям у сальсі поєднував традиційні карибські ритми з елементами американської популярної музики, а домінантна роль тромбона надала музиці агресивного й свіжого звучання.
Співпраця з Гектором Лаво
Першим близьким за музичними вподобаннями та життєвими пріоритетами для Віллі Колона став молодий пуерто-риканський вокаліст Гектор Лаво. Спершу це була вимушена заміна: вокаліст, якого запросив продюсер, не з’явився на запис, й Лаво взяли як тимчасову заміну. Та цей випадковий дует вийшов настільки потужним, що незабаром він став одним із найвпливовіших на сальса-сцені Нью-Йорка.
Після підписання контракту з лейблом Fania Колон та Лаво записали кілька успішних альбомів. З них вирізнялися хіти «Jazzy» та «I Wish I Had a Watermelon» 1969 року, які закріпили за ними репутацію інноваторів жанру. Наступна пісня «La murga» 1970 року лише зміцнила їхні позиції у латиноамериканській музиці.
Партнерство тривало до середини 1970-х років, коли проблеми Лаво з наркотиками почали позначатися на його професіоналізмі: він почав запізнюватися та пропускати концерти. У 1975 році Колон офіційно припинив співпрацю з ним як із постійним вокалістом, але творчі зв’язки повністю не обірвалися — останній альбом Лаво Strikes Back у 1987 році спродюсував саме Колон.
Партнерство з Рубеном Блейдсом
Хоча Віллі Колон та Рубен Блейдс уперше зустрілися ще 1969 року за лаштунками концерту в Панамі, справжня творча співпраця між ними розпочалася лише через шість років. У 1975 році Колон працював над новим альбомом The Good, the Bad, the Ugly та обрав для запису пісню «El Cazanguero», написану Блейдсом. Після надзвичайно вдалої студійної сесії Колон запропонував Блейдсу залишитися в складі гурту — він замінив Гектора Лаво, який нещодавно залишив колектив.
Нове партнерство швидко принесло сенсаційний результат. У 1978 році Колон та Блейдс випустили альбом Siembra, який став найуспішнішим релізом в історії лейблу Fania та залишався одним із найпопулярніших записів сальси навіть на початку XXI століття. Але попри шалений успіх, за лаштунками ситуація була напруженою — Блейдс неодноразово конфліктував із президентом Fania Джеррі Маскуччі через фінансові питання.
У цей період обидва музиканти також займалися сольними проєктами: Колон випустив два альбоми: El Baquine de Angelitos Negros у 1977 році та Solo у 1979 році, а Блейдс — Maestra Vida у 1980. Проте жоден із цих альбомів не зрівнявся з комерційним резонансом Siembra.
У 1981 році Колон та Блейдс знову об’єднали зусилля: Блейдс виконав партії бек-вокалу у сольному альбомі Колона Fantasmas. А вже наступного року вийшла їхня спільна платівка Canciones del Solar de los Aburridos, яка здобула премію «Ґреммі».
Однак знову між музикантами виникли розбіжності. Їхні шляхи розійшлися, й цього разу — з гучним конфліктом. Вони не спілкувалися багато років, аж поки у березні 1992 року не зійшлися знову на сцені стадіону Hiram Bithorn у Сан-Хуані у Пуерто-Рико. У 1995 році вони випустили альбом Tras la Tormenta, однак записували свої частини окремо, не зустрічаючись у студії. Попри це, в 1997 році дует виступив разом на сцені Hollywood Bowl, після чого вирушив у серію успішних концертних турів.
Інші колаборації та сольна карʼєра
1975 рік став також періодом інтенсивного розвитку самого Колона як музиканта. Він поєднував керівництво гуртом Latin Jazz All-Stars із вивченням музичної теорії, композиції та оркестрування. Його зусилля швидко дали результат: у 1978 році він здобув одразу кілька почесних титулів — «Музикант року», «Продюсер року» та «Тромбоніст року» за версією читачів журналу Latin New York. Того ж року його композицію Che Che Cole — адаптацію ганської дитячої пісні — було використано драматургинею Нтозаке Шанге у відомій виставі «For Colored Girls Who Have Considered Suicide When the Rainbow Is Enuf», що стала визначною подією в афроамериканському театрі.
Наприкінці 1980-х Віллі Колон зібрав новий гурт під назвою «Legal Alien», до якого увійшли молоді талановиті музиканти. З новою командою він підписав контракт із лейблом Sony й вже у 1990 році випустив альбом Color Americano, у якому поєднав соціально свідому лірику з інноваційним аранжуванням сальси.
У 1993 році Колон зібрав зірковий склад музикантів, разом вони записали альбом Hecho en Puerto Rico. Цей реліз став своєрідною даниною його пуерто-риканському корінню, об’єднуючи класичне звучання з сучасними елементами.
У 2004 році вийшов новий студійний альбом Experiencia, а у 2007 — The Player, що підтвердили здатність Віллі Колона залишатися актуальним попри зміну поколінь у музиці.
У 2008 році Колон повернувся до джерел, випустивши El Malo, Vol. 2: Prisioneros del Mambo — продовження свого культового дебюту, з сучасним звучанням.
Починаючи з 2010 року лейбли Fania та Get on Down розпочали ремастеринг та перевидання найкращих альбомів Колона, що дало змогу новому поколінню слухачів познайомитися з його музичною спадщиною. У 2015 році журнал Billboard визнав Віллі Колона одним із найвпливовіших латиноамериканських артистів усіх часів.
Видавництво Smithsonian Books якось написало:
«Віллі Колон — один із найважливіших богів міфології сальси, можливо, найважливіший з усього пантеону».
Цікаві факти
- У 2018 році вийшла автобіографія Віллі Колона — «Barrio de Guapos» («Таємне життя»).
- У січні 1993 року Колон виступив на інавгурації президента Білла Клінтона, що стало важливим символічним визнанням його суспільної ролі.
- У 2001 році Віллі Колон взяв участь у праймеріз на посаду громадського захисника Нью-Йорка, отримавши 101 393 голоси. У цей же період він став першим відомим латиноамериканцем, який публічно підтримав Майкла Блумберга на виборах мера та навіть написав іспаномовний передвиборчий джингл для його кампанії.
- Колон обіймав посаду радника та зв’язкового з Комісією з питань латиноамериканських медіарозваг, яку ініціював мер Блумберг у 2003 році. До складу комісії також увійшли Роберт Де Ніро та Дженніфер Лопес. Загалом він був радником мера впродовж 12 років.
- 27 лютого 2004 року був офіційно вшанований у Перу — Колона прийняли в Конгресі країни.
- 3 червня 2004 року Віллі Колон здобув почесний ступінь доктора гуманітарних наук від Леман коледжу (CUNY) за його внесок у музику, поезію та соціальну активність.
- У 2012-2013 роках Колон став одним із найбільш гучних критиків президента Венесуели Уго Чавеса, використовуючи соціальні мережі для мобілізації латиноамериканської аудиторії.
- Віллі Колон створив понад 40 музичних проєктів, що сумарно розійшлися накладом понад 30 мільйонів копій по всьому світу.
- У 2015 році журнал Billboard включив Колона до списку 30 найвпливовіших латиноамериканських артистів усіх часів.
- У 2000 році його було введено до Міжнародної зали слави латиноамериканської музики, а у 2019 — до Зали слави латиноамериканських авторів пісень.
- Брав участь у численних громадських, культурних та політичних ініціативах. Віллі Колон був: головою Асоціації латиноамериканського мистецтва, членом Латиноамериканської комісії зі СНІДу, учасником правління Фонду іммігрантів ООН, співзасновником Латиноамериканської консультативної ради Нью-Рошель, президентом Коаліції Артура Шомбурга за кращий Нью-Йорк та членом наглядових органів низки організацій.
- У 1999 році Колон долучився до делегації «Jubilee 2000» до Ватикану разом із Боно, Квінсі Джонсом та іншими. Кампанія сприяла списанню боргів країнам третього світу на суму 100 млрд доларів.
Віллі Колон залишається знаковою постаттю для світу сальси, не лише як музикант і продюсер, а і як активіст, який використовував мистецтво як засіб для боротьби за соціальну справедливість.
Мерк Меркурідіс, голова правління та засновник Hipgnosis Song Management
(колишній менеджер Найла Роджерса, Бейонсе, Елтона Джона та інших) якось сказав:
«Віллі Колон — один із найважливіших артистів усіх часів, латиноамериканських чи інших, він має бути в будь-якому списку найвидатніших продюсерів усіх часів, крапка!»
