Цей фільм перетворився не просто на культове кіно, а й на кінематографічний образ Нью-Йорка тієї епохи — хаотичного й небезпечного міста, яке, попри все, шукає дорогу до відродження. Про історію створення цієї стрічки, знімальний процес, сприйняття суспільством, відгуки та продовження історії «Воїнів» в інших форматах — далі на bronx-trend.com.
Передісторія
Сюжет фільму базується на романі Сола Юріка 1965 року, який, своєю чергою, був натхненний «Анабазисом» Ксенофонта. Права на екранізацію ще в 1969 році придбала компанія American International Pictures, однак тоді задум так і не втілили. Лише згодом проєкт перейшов до продюсера Лоуренса Гордона. Він доручив сценарій Девіду Шаберу та запропонував його режисерові Волтеру Гіллу, з яким вже працював над стрічками «Важкі часи» та «Водій». Спершу Гілл сумнівався, адже історія здавалася йому занадто дивною та радикальною, але врешті погодився.
Планувалося навіть зняти вестерн, проте після фінансових труднощів Гордон та Гілл звернулися до Paramount Pictures, які тоді активно цікавилися молодіжним кінематографом. Студія погодилася за умови низького бюджету. Вже у квітні-травні 1978 року проєкт отримав «зелене світло».
Цікаво, що «Воїни» стали ще одним прикладом того, як Нью-Йорк у кіно нерідко показували не лише місцеві режисери, а й «сторонні» митці, які бачили місто інакше. Кінокритики порівнювали цей підхід із роботами британця Джона Шлезінгера («Північний ковбой», «Марафонець»), чиказця Вільяма Фрідкіна («Французький зв’язковий») або Джона Бедхема з Алабами («Лихоманка суботнього вечора»).
«Часто режисери-немісцеві помічають те, на що жителі міста вже не звертають уваги», — пояснював один з коментаторів.
Наприкінці 1970-х років Нью-Йорк нагадував місто-привид, що боролося за життя. Економіка хиталася на межі прірви, через кризу та політичні конфлікти тисячі міських працівників втратили роботу. Місто занурювалося у хаос — на вулицях ширилися злочинність та мародерства, а під час страйку санітарів цілі квартали задихалися від гір сміття.
Саме на цьому тлі, 9 лютого 1979 року, на екрани вийшли «Воїни». Фільм показував Нью-Йорк у темних, антиутопічних тонах. Глядачі дивилися на екран із відчуттям дивної правдоподібності, місто у фільмі виглядало майже таким самим, як і насправді.
Сюжет
Парк Ван Кортландт у Бронксі стає ареною великого саміту. Сайрус — харизматичний ватажок найвпливовішої банди Нью-Йорка, «Ґреймерсі Ріффс», скликає представників сотні міських банд. Його ідея звучить майже революційно — укласти союз, забути про чвари й разом контролювати місто, адже бандити переважають поліцію утричі.
Серед тих, хто приходить, — «Воїни» з Коні-Айленда. Дев’ятеро хлопців на чолі з Клеоном та його заступником Своном, кожен зі своїм характером, від запального Аякса до тихого графіті-художника Рембрандта. Вони ще не знають, що ця ніч перетвориться для них на боротьбу за виживання.
Промова Сайруса запалює натовп, але все обриває постріл. Це Лютер, божевільний лідер «Роугів», вбиває Сайруса й одразу звинувачує «Воїнів». У хаосі Клеон намагається довести їхню невинність, але його жорстоко б’ють. Решта тікає й опиняється в самому серці ворожого міста, де кожен квартал тепер сприймає їх як мішень. Масай, новий лідер «Ріффс», через радіодіджея оголошує нагороду за їхні голови — «живими чи мертвими».
Відтепер починається нічний марш додому — від Бронкса до Коні-Айленда. «Воїнів» переслідують усі: банди на автобусах, божевільні «Бейсбольні Фурії», поліція, навіть панки на роликах. Кожна сутичка забирає когось: Клеон зникає, Фокс гине під колесами метро, Аякс потрапляє в пастку й опиняється в наручниках. Але група не здається.
Нарешті, на світанку, втомлені й змучені, вони дістаються Коні-Айленда. Але на них уже чекає Лютер зі своїми «Роугами». Остання сутичка розпочинається, коли Лютер наставляє пістолет на Свона. Той спритно ухиляється й метає ніж у руку суперника. Саме в цей момент прибувають «Ріффс». Вони вже знають правду: Лютер убив Сайруса. «Воїнів» визнають невинними й навіть віддають їм шану за мужність.
Поки «Ріффс» карають зрадника, «Воїни» нарешті можуть зітхнути. Діджей по радіо знімає з них «нагороду» й ставить пісню In the City. Сонце сходить над пляжем Коні-Айленда. Свон разом із Мерсі та рештою хлопців іде назустріч новому дню, виживши в ніч, де все місто було проти них.
Знімання
Особливу атмосферу «Воїнам» додали нічні знімання та робота зі світлом, які створювали тривожні, майже містичні образи. Важливу роль відіграли й локації. Один із менеджерів фільму, Девід Стрейт, народжений у Нью-Йорку та колишній таксист, чудово знав місто. Його завданням було знайти небезпечні райони Мангеттену, Квінзу та Брукліну й перенести знімання туди.
«Я шукав темряву і загрозу, — згадував він. — У Нью-Йорку того часу цього було вдосталь. Фільм подарував особливий погляд на місто, і я пишаюся цим».
Команда працювала ночами — від заходу до світанку. Атмосфера була небезпечною: знімальний майданчик не раз відвідували реальні банди, іноді намагаючись спровокувати акторів. Охорона діяла жорстко, а знімання доводилося терміново переносити. Одного разу сцену в «Алфавіт Сіті» на Мангеттені взагалі скасували — поруч сталося подвійне вбивство.
Щоб бої виглядали максимально реалістично, координатор трюків Крейг Бакслі організував для акторів своєрідну школу каскадерів. А Джеймс Ремар, готуючись до ролі Аякса, навіть провів час на Коні-Айленді, вивчаючи характер місцевих хлопців. Знімати в Нью-Йорку було нелегко. Мешканці скаржилися на нічний шум, іноді їх доводилося буквально підкупати.
«Воїни» народилися серед хаосу й труднощів, але саме це зробило їх не просто фільмом про банди, а легендою, яка й досі надихає кінематографістів.
Відгуки
Коли 9 лютого 1979 року «Воїни» вийшли в американських кінотеатрах, студія Paramount очікувала касового успіху, але не такого резонансу. За перші тижні картина зібрала мільйони доларів, а в підсумку принесла 22,5 мільйона при бюджеті лише у чотири. Молодь масово йшла на нічні сеанси, зачарована образом небезпечного, темного Нью-Йорка, який виглядав як інший світ.
Однак захоплення швидко затьмарили скандали. У кількох містах після показів сталися акти вандалізму та навіть вбивства, які ЗМІ пов’язали з фільмом. Paramount у паніці згорнула рекламну кампанію та дозволила кінотеатрам самостійно вирішувати, чи залишати «Воїнів» у прокаті.
Критики також не були прихильними. Роджер Еберт назвав «Воїнів» «балетом стилізованого насильства» й дорікнув фільму за відсутність глибини, а Джин Сіскель охрестив його «романтичною брехнею», де злочини виглядали безжертвними. Преса писала про «банальні діалоги» та «поверхневість». На перший погляд, доля картини могла здатися вирішеною.
Але глядачі думали інакше. Попри критику, зали були переповнені, у Сіетлі люди буквально сиділи на підлозі, аби не пропустити показ. Молодь сприйняла його як щось абсолютно нове. Вперше Голлівуд не показував банди лише як соціальну проблему, а приймав їхній світ як даність. Це було кіно про виживання, про драму між життям і смертю – без моралізаторства.
«Воїни» вважаються культовим фільмом. Rotten Tomatoes дає йому 88% схвалення, а The New York Times включила картину до списку «1000 найкращих фільмів усіх часів». Те, що починалося як скандал, закінчилося справжнім тріумфом – і доказом того, що історія, розказана в правильний момент, може жити вічно.
Спадщина
З часом привабливість «Воїнів» не втрачає сили. У 2018 році кінокритик Данте Джеймс писав, що пояснити цю довговічність важко, окрім як визнати:
«Це просто чортівськи круто».
У 2024 році Веслі Тейлор назвав фільм «суворою, але захопливою історією про братерство та виживання», яка, попри початкову критику, завоювала культовий статус.
Але спадщина «Воїнів» не обмежилася самим кіно. Вона поступово перетворилася на цілу франшизу.
- Колекційні фігурки.
У 2005 році компанія Mezco Toyz випустила серію іграшкових персонажів — від Свона й Клеона до легендарних Бейсбольних Ф’юрі.
- Відеоігри.
Того ж року Rockstar Games створила гру The Warriors, яка не лише відтворювала сюжет фільму, а й розширювала його, показуючи шлях банди до подій стрічки. Кілька акторів навіть озвучили своїх героїв. Пізніше з’явилася ще одна гра — Street Brawl (2009).
- Комікси.
Від адаптації сюжету у 2009 році до мінісеріалу The Warriors: Jailbreak у 2013-му — банда продовжувала жити на сторінках графічних історій.
- Телебачення.
У 2016 році брати Руссо анонсували серіал-ремейк, спершу для Hulu, а згодом його розробку перенесли на Netflix.
- Настільні ігри.
У 2022 році Funko Games подарувала фанатам можливість знову пережити нічні пригоди Нью-Йорком у грі The Warriors: Come Out to Play.
Так «Воїни» стали більше ніж фільмом — вони перетворилися на багатогранний культурний феномен, який об’єднав покоління фанатів та довів, що справжні легенди ніколи не старіють.
