Зі звичайного клубного диджея він виріс до композитора та продюсера, що працював з такими світовими зірками, як Мадонна, Майкл Джексон, Вітні Г’юстон, Стінг, Пол Маккартні тощо. А у 2016 році журнал Billboard назвав його 99-м музикантом всіх часів у жанрі танцювальної музики. Розкажемо сьогодні про життєвий та творчий шлях Джона Бенітеса, також відомого під псевдонімом Jellybean. Далі на bronx-trend.
Раннє життя та початок карʼєри
Джон Бенітес народився 7 листопада 1957 року. Його батьки у 50-х роках приїхали до США з Пуерто-Рико у пошуках кращої долі, але пара не витримала випробувань труднощами, згодом вони розлучилися. Джон з разом із молодшою сестрою Деббі виховувався матір’ю-одиначкою. З дитинства він був фанатом музики, часто слухав платівки сестри. Саме від неї він отримав прізвисько «Jellybean», що виникло через ініціали J та B й фразу «Know what I mean, Jellybean?».
Джон навчався у двох середніх школах: Де Вітта Клінтона та Джона Ф. Кеннеді, але навчання так і не закінчив. У 18 років він переїхав на Мангеттен, де для Джона відкрився новий світ нічного клубного життя. Починав свою диджейську карʼєру він у клубах Experiment 4, Hurray, Paradise Garage та Electric Circus.
Jellybean з ностальгією згадує ті часи:
«Пам’ятаю, влітку 1977 року мені було 19 років, і я працював 49 днів поспіль у восьми різних клубах. Щовечора я диджеїв. Працював до четвертої чи п’ятої ранку, спав приблизно до першої години, йшов купувати платівки, ходив до звукозаписних компаній, брав нові релізи, а потім йшов додому, слухав, вечеряв та йшов робити все знову. У 19 років я більше ні про що не думав».
Але у 1980 році, послухавши мати та сестру, Джон вирішив продовжити навчання й вступив до коледжу Бронкса на факультет маркетингу.
Та залишати диджейський пульт Бенітес не збирався. У 1981 році його запросили стати постійним диджеєм у Funhouse, де він паралельно вів танцювальне радіошоу. Стиль Джона був унікальним — він поєднував диско, фанк та електронну музику, що призводило до вибухового ефекту на танцполі.
Доленосне знайомство з Мадонною
Однією з ключових етапів у кар’єрі Бенітеса стала його співпраця з Мадонною. Джон тільки починав пробувати себе у ролі реміксера, створив перші вдалі міксовані треки на сингли «The Bubble Bunch» Джиммі Спайсера, «Walking on Sunshine» гурту Rockers Revenge, «Planet Rock» Африки Бамбаатаа та Стівена Брея з гурту Breakfast Club. Якось Брей прийшов до Funhouse до Джона обговорити роботу над одним з треків із барабанщицею гурту Breakfast Club, якою на той час була … Мадонна Чікконе. З першої зустрічі дівчина сподобалась Джону, тож вони продовжили спілкування.
Статтю про одного з найшвидших барабанщиків на світовій сцені читайте за посиланням.
Невідомо, як склалася б карʼєра сьогоднішньої світової зірки, якби вона на початку свого шляху не зустріла Бенітеса. Саме він підтримав Мадонну на старті дебютного проєкту та долучився до створення реміксів на її перший альбом 1983 року, включаючи пісні «Everybody», «Borderline» й «Lucky Star». Джон та Мадонна зустрічалися два роки, підтримували та надихали один одного. Бенітес також у цих стосунках спробував себе у новій ролі музичного продюсера. Результатом цього експерименту став трек «Holiday», що став згодом неймовірно успішним та популярним.
«Holiday» — не лише дебютний хіт Мадонни, що потрапив на першу позицію танцювального чарту (разом із піснею «Lucky Star»), але й перша її пісня, що потрапила до Billboard Hot 100 завдяки реміксам Бенітеса.
Співпраця з іншими виконавцями
Роман з Мадонною припинився у 1985 році. Пара розійшлася спокійно та з вдячністю один одному за новий досвід й підтримку. Незабаром Джон почав працювати над треками іншої попзірки Вітні Г’юстон. Для неї Бенітес створив такі хіти, як «So Emotional», «Love Will Save the Day» та «How Will I Know?».
Слава про талановитого композитора та реміксера швидко ширилася серед бомонду шоубізнесу, тож скоро до Джона почали звертатися досить відомі співаки та співачки: Стінг, Джордж Бенсон, Патті Остін, Деббі Гаррі, Флітвуд Мак, Джон Вейт, Шина Остін, Джоселін Браун, Майкл Джексон, Ірен Кара, Пол Маккартні тощо.
Бенітес безумовно мав талант створювати музику, під яку неможливо стриматися, щоб не танцювати, або просто не відбивати такт. Якось Біллі Джоел навіть зателефонував Бенітесу після прослуховування його реміксу на пісню «Tell Her About It» і сказав: «Я зовсім не розумію цю музику, але вона просто змушує мене танцювати!».
Проте не всі артисти були задоволені його роботою. Наприклад, Стінг спочатку негативно сприйняв 12-дюймову версію «If You Love Somebody Set Them Free», але визнав, що Джон Бенітес дійсно талановитий, коли цей ремікс злетів у всіх чартах.
Джон нормально відноситься до артистів, які сумніваються в його підходах. Багато виконавців вимагали, щоб він реміксував їхні пісні лише на основі оригінальних записів. Але найбільше він полюбляв працювати з тими, хто довіряв йому — наприклад як Пол Маккартні та Майкл Джексон, які надали Бенітесу повну свободу дій у дуеті «Say Say Say».
«Вони були в захваті від того, що я зробив, і це було неймовірно — відвідати Abbey Road і зустрітися з Джорджем Мартіном та Полом Маккартні», — згадує він про цей досвід.
Jellybean
Звичайно, такий талановитий музикант не міг не дати собі шансу заявити про себе. Одним із перших особистих проєктів Джона Бенітеса, який взяв за псевдонім дитяче прізвисько від сестри, — Jellybean, став ремікс на пісню «Walking On Sunshine» від Rocker’s Revenge. Трек одразу очолив національний танцювальний чарт у 1982 році. Це стало початком семирічної ери, протягом якої Jellybean щорічно створював принаймні один танцювальний хіт, що підривав всі музичні чарти.
Перший повноформатний альбом Jellybean «Just Visiting This Planet» вийшов у 1987 році. Одразу два треки ж нього потрапили до трійки найкращих: «Who Found Who» та «The Real Thing». Другий альбом «Jellybean Rocks the House» вийшов у 1988 році, а третій — «Spillin the Beans» у 1991 році. Всі вони містили по кілька популярних танцювальних хітів.
На початку 1990-х років сольна діяльність Джона Бенітеса сповільнилася, оскільки він почав більше займатися іншими аспектами своєї кар’єри: створенням саундтреків та продюсуванням нових артистів. Бенітес заснував Jellybean Productions, Jellybean Soul та Jellybean Music Group.
У 1995 році Джон також став співзасновником H.O.L.A. (Дім латиноамериканських виконавців). На той час це був унікальний проєкт, спрямований на розвиток поп-, RB- та хіп-хоп музики двомовних виконавців для одночасного випуску на англомовних й іспаномовних ринках.
Про відому латиноамериканську співачку з Бронкса читайте у статті.
19 вересня 2005 року Джона Бенітеса урочисто додали до Зали слави танцювальної музики.
Ще одна велика пристрасть — вініл
Бенітес продовжує гастролювати по всьому світу, маючи резиденції в Маямі, Нью-Йорку та на Ібіці. Він допомагає молодим артистам здобути популярність та є членом ради ARChive of Contemporary Music — некомерційного архіву, що містить близько 90 мільйонів пісень.
А ще Бенітес — виконавчий продюсер радіостанції Studio 54 Radio, що транслюється виключно через супутникове радіо SiriusXM (канал 54). На цьому радіо, яке працює з 2011 року, грають класичні танцювальні хіти 70-х та 80-х років ХХ століття з особистої колекції Jellybean, а також з архівів Studio 54.
Насправді список пісень, до яких доклав руку Джон Бенітес, напрочуд великий. Лише у Вікіпедії згадується понад 100 треків у дискографії Jellybean. Бенітес має три копії кожної пісні, яку він реміксував: одну для себе та по одній для кожної з доньок (одна з них, до речі, також стала диджейкою).
Проте ці записи становлять лише невелику частину його колекції вінілових платівок, яких у Джона близько 80 000.
«Все впорядковано за алфавітом і каталогізовано», — запевняє він.
«Мені подобається звук вінілу, на відміну від компакт-дисків або прослуховування через маленькі навушники. Я перфекціоніст у питаннях звуку», — каже Бенітес.
Саме пристрасть до вінілу стала стимулом до запуску ще одного проєкту Jellybean — магазину звукозаписів Jellybean’s Funhouse Record Shop у Форт-Лодердейлі. У магазині можна придбати нові та вживані вініли, а також є кімнати для прослуховування з високоякісними звуковими системами та невелика сцена для виступів.
Джону Бенітесу не раз пропонували шалені гроші за написання автобіографії, але, хоча він не відкидає цю ідею повністю, постійно відкладає цю справу:
«Я не впевнений, чи це те, що я хочу зробити. Моя справжня пристрасть — це грати на платівках та колекціонувати записи. Я дуже щасливий, що можу диджеїти по всьому світу».
Якщо ж Jellybean коли-небудь напише книгу, стовідсотково вона стане бестселером, адже життя цього хлопця дійсно напрочуд цікаве та насичене.
