Уродженець Бронкса, який став одним з найяскравіших акторів, що втілюють харизму та експресивність італійських персонажів у кіно. Окрім цього, він приніс у кінематограф особливу мужність, силу й правдивість, відображаючи реальність вулиць свого району, якими б суворими вони не були. Про його культову «Бронкську історію» та життєвий шлях — далі на bronx-trend.com
Початок шляху
Чез Палмінтері, справжнє ім’я якого Калоджеро Лоренцо Палмінтері, народився у 1952 році у Бронксі. Мати Роуз була домогосподаркою, батько Лоренцо — водієм автобуса. Дитинство хлопчика пройшло в небезпечному кримінальному районі, де він здобув життєвий досвід, що пізніше став йому у пригоді в акторській кар’єрі. У 1969 році сім’я переїхала з району через зростання випадків насильства та крадіжок — батько сказав, що настав час змін. Однак Чез продовжував їздити автобусом до Бронкса та зустрічатися з друзями. Після закінчення середньої школи Теодора Рузвельта Палмінтері почав займатися акторством у 1973 році, вступивши до акторської студії.
На початку 1980-х років Чез виступав у невеликих поза бродвейських постановках, одночасно працюючи охоронцем, швейцаром, брав різні підробітки. У 1986 році хлопець перебрався до Каліфорнії, де його зовнішність та італійське походження допомогли отримати ролі «жорстких» типажів — адвокатів, гангстерів та поліціянтів у таких серіалах, як «Метлок», «Розумник» й «Блюз з Гілл-стріт». У великому кіно Палмінтері дебютував у ролі гангстера з 1930-х років. Це була комедія «Оскар» із Сильвестром Сталлоне у головній ролі у 1991 році.
«Бронкська історія» — нагорода за принциповість
У 1980-х роках, бувши ще маловідомим актором у Лос-Анджелесі, Палмінтері вирішив втілити свої дитячі спогади у театральну форму. Але замість звичайної п’єси він створив сольну виставу, де сам зіграв усіх 18 персонажів, включно з жіночими ролями. Він уявляв п’єсу як кінострічку, де зміна сцен відбувалася простим плеском у долоні — мов кіномонтаж. Цей моноспектакль став сенсацією в Лос-Анджелесі, зібравши захоплені відгуки критиків та черги глядачів.
Невдовзі Голлівуд почав пропонувати Палмінтері значні суми за права на екранізацію — спершу $250 тисяч, потім півмільйона, й зрештою навіть мільйон. Але Палмінтері незмінно відмовлявся, бо хотів сам написати сценарій та зіграти роль мафіозі Сонні — це була його особиста історія. Продюсери були шоковані відмовою й вважали, що фільм так і не буде знято. Але Чез був впевнений, що його мрія здійсниться. Вони сказали:
«Ну, ви ж розумієте, що цей фільм ніколи не знімуть». А я сказав: «Але його знімуть». А вони сказали: «У чому ви так впевнені?» А я сказав: «Ну, він просто надто хороший».
Невдовзі після чергового виступу в театрі до Палмінтері звернувся Роберт Де Ніро — зірка сам прийшов за лаштунки й запропонував зробити фільм разом. Де Ніро був у захваті від вистави та сказав, що Палмінтері повинен написати сценарій й зіграти Сонні, а він сам зіграє батька хлопчика й стане режисером. Вони потисли один одному руки — так народився фільм «Бронкська історія».
Фільм вийшов на екрани у 1993 році. Він розповідає про хлопчика, якого ще у дитинстві бере під опіку мафіозний авторитет, що згодом призводить до тривалого протистояння між батьком дитини та гангстером — обидва намагаються вплинути на те, ким стане юнак. Історія заснована на реальних подіях із життя Чеза Палмінтері — ще восьмирічним він став свідком справжнього вбивства, яке й поклало початок майбутньому сценарію.
Найбільше Палмінтері цінує в цій історії те, що Де Ніро не тільки пообіцяв, а й виконав обіцяне — дав йому змогу реалізувати мрію повністю.
«Він дозволив мені бути там та висловити свою думку. Це, мабуть, був найкращий мистецький досвід у моєму житті. А взагалі, не хочу хвастощів, скажу, що я єдина людина, яка коли-небудь написала сценарій одного актора, знялася в ньому; написала фільм та сценарій, знялася в ньому; написала книгу до мюзиклу, знялася в ньому, а тепер я написав сценарій до фільму одного актора та знявся в ньому. Я хотів завершити все це, як кінець книги.»
У світі кіно
У 41 рік Чез Палмінтері став зіркою буквально за одну ніч завдяки фільму «Бронкська історія». Після цього його акторська кар’єра стрімко пішла вгору.
У 1994 роль гангстера у фільмі «Кулі над Бродвеєм» принесла Палмінтері номінацію на «Оскар». У 1995 році він зіграв романтичного героя у стрічці «Сім’я Перес» та детектива у кіноісторії «Звичайні підозрювані». Через рік Чез знову був обраний на кримінальну роль кілера у фільмі «Вірність», а також виступив сценаристом до нього.
Хоча Палмінтері часто грав суворих, жорстких персонажів — гангстерів, поліціянтів, аферистів — він завжди демонстрував яскраву й надійну акторську гру. Серед його визначних ролей:
- поліціянт з Нью-Йорка — фільм «Одноокий король» (2001 рік);
- ментор та шахрай — «Біллхолл-фанатики» (2002 рік);
- бос мафії — «У пригоді» (2005 рік);
- продажний коп — «Біжи у страху» (2006 рік);
- головний аферист — «Йонкерс Джо (2008 рік);
- ексцентричний психіатр — «Ще раз з почуттям» (2009 рік);
- аб’юзивний батько — «Могутній гід» (2012 рік).
Чеза Палмінтері можна побачити й на телебаченні. З 2005 до 2019 він з’являвся у кримінальних телесеріалах: «Коджак», «Ріццолі та Айлз», «Хрещений батько Гарлему», «Сучасна сімейка».
Гастрономічні захоплення Палмінтері
Чез Палмінтері обожнює смачну їжу та червоне вино. Актор відкрив вже другий ресторан «Chazz Palminteri Restaurant and Pizza» у місті Вайт-Плейнс, що на північ від Нью-Йорка. Його перший ресторан, відкритий у Мангеттені, згодом переїхав до Театрального району й відзначився меню, натхненним італо-американською кухнею та Френком Сінатрою.
Новий заклад спеціалізується на класичних стравах з пасти, м’яса й морепродуктів, а також пропонує піцу, яку готують у дров’яній печі, що залишилася від попереднього власника. Вибір локації не випадковий, Чез мешкає неподалік, у Бедфорді, й активно долучається до розвитку італійської гастрономії у Вестчестері.
Палмінтері також просуває власне вино — «Chazz Cabernet Sauvignon», яке виготовляє каліфорнійська виноробня «Cry Baby Wine». Вино описують як насичене, з ароматами ожини, чорної смородини та нотками кедра й ванілі, що формуються під час витримки в дубових бочках.
21 березня 2025 року Палмінтері провів дегустаційний захід у магазині «Stew Leonard’s Wines & Spirits» у Норволку, де підписував пляшки свого вина. Відвідувачі насолоджувалися вином, італійськими сирами й живою італійською музикою. Подібний захід актор уже проводив у грудні 2024 року у Денбері.
Своє вино Палмінтері присвятив дідусеві Калоджеро, який родом із сицилійського міста Менфі. Дід з бабусею емігрували до США у 1910 році. Актор, названий на честь дідуся, зазначив:
«Це вино присвячено моєму дідусеві та всім працьовитим чоловікам та жінкам, які приїхали до цієї країни лише з мрією. Це вино іммігрантів. І подивимося правді в очі, люди, ми всі іммігранти».
Сімʼя, спорт та філософія життя
Чез Палмінтері познайомився з дружиною Джанною досить незвично. Вони вперше побачилися, коли Чез виходив із церкви. Між ними виникла іскра, хоча вони навіть не розмовляли. Через кілька днів, коли подруга Чеза переконала його піти в нічний клуб, він випадково зіткнувся з Джанною, коли вона виходила з клубу. Це стало початком їхнього спільного життя.
Палмінтері вважає, що секрет їхнього довгого шлюбу полягає у тому, щоб ніколи не бажати розлучитися одночасно. Він вважає, що справжнє кохання — це не лише прийняття недоліків партнера, а й готовність до компромісів.
Що стосується італійської мови, Чез зізнається, що його дружина та діти вільно нею говорять, але він сам не вміє. Це пояснюється тим, що його сицилійський дідусь, який емігрував до США, був проти того, щоб наступні покоління вчили італійську, вважаючи, що вони мають адаптуватися до американської культури та говорити англійською. Але родина часто відвідує Італію, має там власний будинок. Місцеві жителі тепло ставляться до Палмінтері. Його фільми мали великий успіх в Італії.
Діти подружжя, Данте та Габріелла, стали акторами та співаками. Наразі вони перебувають у Лондоні, де знімаються в мюзиклі.
Особливу увагу Палмінтері приділяє фізичній формі. Чез займається фітнесом шість днів на тиждень, приділяючи дві години щодня. Він також звертає увагу на своє харчування та навіть раз на місяць проводить 48 годин без їжі. Молодша на 20 років дружина змушує актора бути постійно у тонусі.
Життєва філософія Чеза ґрунтується на тому, щоб завжди ставити собі питання: чи наближає це мене до моїх цілей? Він вважає, що ніколи не пізно змінити своє життя та шукати нові можливості, незалежно від віку:
«Щоразу, коли ти збираєшся прийняти дуже важливе рішення, ти маєш сказати собі: «Чи наближає це мене до мого Бога чи віддаляє?» Необов’язково бути релігійним. Ти можеш просто сказати: «Чи це хороше рішення, яке наблизить мене до моєї мети, чи ні?» А потім, якщо відповідь буде «ні», то не робіть цього! І ще: я завжди вважаю, що ніколи не пізно. Можливо, ти не зможеш змінити початок свого життя, але ти точно можеш змінити його кінець, і треба почати це робити сьогодні».
